Трагікомедія про уразливих.

Посеред розпалу війни в ідилічному селищі Матрасентанна до родини Товтів одного дня завітав командир їхнього сина, який в

оює на російському фронті. Майор, чия нервова система серйозно постраждала від місяців бойових дій, вирішує провести двотижневу відпустку в їхньому домі. Щоб не гаяти час, він змушує Товтів займатися пакуванням коробок. Родина, працюючи вдень і вночі, прагне догодити гостю, сподіваючись, що їхня старанність забезпечить синові кращі умови на фронті. Однак, втрачаючи ентузіазм, вони врешті вбивають майора, навіть не підозрюючи, що їхня жертва й сам злочин виявляться марними та абсурдними. Листоноша села не розносить поганих звісток, у тому числі й листа, що повідомляє про смерть їхнього сина.

«13 січня 1943 року в районі Дону почала котитися та каменюка, якою доля угорської армії, як у міфі про Сізіфа, була визначена. Один мій друг, Тібор Череш, що пережив те саме, сказав колись, що написати про цю війну угорському письменнику неможливо. Я не міг змиритися з цією думкою. Шістдесят тисяч людей замерзли там під артилерійським вогнем, у крижаному вітрі, в снігу. Те, що я вижив, було лише маленьким шматочком імовірності. Можливо, саме тому їхня зима, їхня доля досі не дають мені спокою.

"Родина Товтів" не про них, або не тільки про них, а, можливо, й зовсім про інше, але, пишучи, я завжди думав про них. Більшість замерзли, сидячи. І, як вони там сиділи, з обличчями, застиглими наче в мармурі, я й досі відчуваю їхні погляди на своїй спині», – пише Іштван Еркень у передмові до «Родини Товтів».

Ця думка стала також відправною точкою вистави в Берегівському театрі. Водночас саме це робить постановку Аттіли Віднянського унікальною, адже вона розповідає не просто про якусь війну чи про війни загалом, а конкретно повертає глядача до подій Другої світової війни – у дусі Еркеня. Це, на думку режисера, і робить історію правдивою. Аттіла Віднянський проводить лінію божевілля аж до сучасності: після військових пісень звучать комуністичні марші, а потім мелодія з американського серіалу «Даллас» натякає, що руйнування – це вічний процес. Змінюються лише засоби й методи.

– Проблеми сьогодення багато в чому ті ж самі, що були в часи створення «Родини Товтів». Еркень аналізує основні питання людської природи, яка не змінюється. Система стосунків, окреслена в п’єсі, абсолютно актуальна й сьогодні. Це характерно для великих творів і класики, – говорить Аттіла Віднянський.

«Родина Товтів» – емблематична вистава Берегівського Угорського Національного Драматичного Театру. Багато хто вважає, що гра Жолта Тріла в ролі майора без перебільшення може конкурувати з грою Золтана Латіновіча, який виконав головну роль у легендарній постановці 1967 року та у фільмі режисера Золтана Фабрі. На IX Печському Національному Театральному Фестивалі Жолт Тріл отримав нагороду за найкращу чоловічу роль від акторського журі MASZK за втілення образу Майора.

У ролях:
Майор – Жолт Тріл
Товт – Ласло Товт
Жінка Товт – Неллі Січ
Агіка – Аніта Поляк
Листоноша – Йожеф Рац
Парох Томайський – Степан Шевтер
Професор Чипріані – Аттіла Ференці
Гізі Гезане – Ільдіко Бейреш
Власник валу – Йосип Варга
Льорінке – Імре Сабов
Елегантний майор – Віктор Івашкович

Важливі історичні фігури:
Аттіла Ференці
Аттіла Кріштан
Наталія Гал
Магдалина Ваш
Іболя Орос
Мелінда ОросТворці:
Сценографія: Олександр Білозуб
Костюми: В. Чолті Клара
Драматург: Андраш Козма
Режисер: Аттіла Віднянський

Спільна постановка Замкового театру Дьюла та Закарпатського Обласного Угорського Драматичного Театру.

Прем’єра: 8 липня 2004 року.
Тривалість: 2 години 30 хвилин (з одним антрактом).