Sors-dráma, egyvégtében

Katarina, a történet főhőse – és egyben egyetlen szereplője – őszinte vallomását halljuk arról, hogyan lett egy karmester szeretője, s hogyan hagyta maga mögött addigi életét. Meglehet, hiába.

Katarina egy teljesen átlagos nő, harmincas évei végén. Túl későn és túl hirtelen nyílt ki számára a világ. Egyetlen hibája, hogy meg akarja érteni ezt a világot, be akarja pótolni az elvesztegetett időt. Olykor dühös, talán türelmetlen is. Szavai bátrak, de félelem szövi át őket, melyeket haraggal fed el. Egy szobába zártan összegzi magának önmagát. Önkéntes bezártságban. Mintha csak attól félne, hogy kimondott szavaival kiszökken és végleg eltűnik az a kevés felhalmozott élmény is, melyet megkésve kezdett gyűjtögetni. Szavaiban meg nem élt életének minden keserűsége gyűrűzik. De csak magára dühös. Nem önző, csak elvakult, nem őrült, csak sajátosan racionalista. Olykor túláradó optimizmusa, elszabaduló indulatai naivitást sugallnak, de gesztusai és önreflexiói egy érett nő keserű megéltségét.

Katarina nem hazudik. Régen elnyomott, meg nem élt, tiszta, őszinte vágyait engedi szabadon, kendőzetlenül. Egy vágy mindenek felett: jobbnak lenni. Egy túl hétköznapi ember egy szomorúan hétköznapi világban.

Katarina boldogság-konzerveket készít. Boldogság-befőtt az emlékekből, szavakkal konzerválva. Monológja nem csupán önvallomás, vélt boldogságának megőrzése a cél a szavak által. Élete fontos eseményének hangjegyzete. Katarina kinyitja nekünk élete könyvét...

KATARINA szerepében: KACSUR ANDREA

RENDEZTE: MÉSZÁROS TIBOR

ÍRTA: LISA LANGSETH

FORDÍTOTTA: TEPLÁN ÁGNES

A színház főrendezője: VIDNYÁNSZKY ATTILA

Az előadás 18 éven aluliaknak nem ajánlott!

Időtartam: 1 ó 30 p szünet nélkül.

Bemutató: 2018. augusztus 12., Beregszász

«Коханка диригента» Ліза Лангсет

Ми чуємо щиру сповідь від Катаріни, головної героїні оповідання - і водночас єдиного героя - про те, як вона стала коханцем диригента і як вона покинула своє життя так далеко позаду. Може даремно.

Катаріна - цілком середня жінка у віці 30 років. Надто пізно і занадто раптово світ відкрився для нього. Єдина її помилка полягає в тому, що вона хоче зрозуміти цей світ, вона хоче компенсувати втрачений час. Іноді сердиться, може, нетерпляче. Його слова хоробрі, але страх переплітається через них, який вона прикриває гнівом. Вона підсумовує себе в кімнаті. Добровільне ув'язнення. Це було так, ніби вона просто боїться, що з її вимовленими словами вона закінчиться, і кілька накопичених досвіду, які вона почала збирати, назавжди зникнуть. З її слів, лунає вся гіркота недосвідченого життя. Але вона просто зла на себе

Катаріна не бреше. Вона давно пригнічувана, вона не жила,випускає свої чисті, щирі бажання. Бажання понад усе: бути кращим. Людина, яка занадто звичайна в сумно звичайному світі.

Катаріна робить консервоване щастя. Компот щастя зі спогадів, що збереглися у словах. ЇЇ монолог - це не просто самовизнання, мета - зберегти передбачуване щастя словами. Звукова записка про важливу подію в її житті. Катаріна відкриває для нас книгу свого життя ...

У виставі задіяніа:  Андрея Качур

Режисер:Тібор Мейсарош   

Переклад : Агнес Теплан

Автор: Ліза Лангест

Головний режисер театру: Аттіла Віднянський

Відео :https://www.youtube.com/watch?v=vjVNMKxwUY8