03.12.2019 Виставу “Шалений бригадир” артисти Закарпатського угорського драматичного театру показали в Берегові вперше, в рамках вшанування року Ференца Ракоці.
Її підготували на замовлення Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС). Головний режисер колективу Аттіла Віднянскі запропонував втілити ідею Естері Біров-Дьєйві, яка вже працювала з берегівськими акторами.
“Замовлення поступило на початку жовтня,- каже Голосу Карпат угорська мисткиня.- Аттіла Екк оперативно написав сценарій і ми за чотири тижні постарались втілити його в життя: відшліфовували сценки, образи, вперше в історії театру вплели в інтерпретацію виступ Закарпатського аматорського танцювального колективу.”
До роботи над виставою залучили також знаного угорського хореографа Сільвестера Шінкетанца, який теж вніс новий струмінь у прем’єру.
“Використання танцювальних композицій – це вдала знахідка постановниці,- поділився з нашим виданням заслужений працівник культури України, в минулому диригент Київського оперного театру, а нині відомий хореограф в Угорщині, наш земляк Лайош Пал.- На сцену виходило дев’ять пар, причому з різних регіонів Закарпаття, у національних вбраннях тих часів (дещо привезли для достовірності з Угорщини), які не лише майстерно виконали заучені “па”, а намагались передати дух епохи, композиційно підсилювали гру акторів і переживали разом з ними їх почуття.”
В центрі сценічної розповіді – постать одного з соратників ватажка визвольної боротьби угорського народу проти австрійського гніту Ференца Ракоці (артист Андраш Качур) Томаша Есе (Аттіла Ференці), у якого у крові ненависть до поневолювачів. Він приєднується до загону бунтівника Альберта Кіша (Сілард Сільваші) і разом з ними громить лабанців – слуг австрійського двору (Іштван Шевтер, Даніел Шийра, Адріенн Чийке, Саболч Кіш). Саме у взаємостосунках бунтівників розкривається основна ідея твору – участь у боротьбі за визволення й незалежність народу представників різних національностей та віросповідань.
“Мене не цікавить, хто ти,- пафосно проголошує зі сцени Томаш Есе.- Головне, аби ти любив свій народ і захищав його права та свободу.”
Основним ядром бунтарів виступали бідні селяни-кріпаки, а тому певна частина знаті та більш заможних поміщиків, ремісників називали їх розбійниками.
“Вам потрібен шанований всіма лідер,”- каже бунівниками посланець угорського короля, який ненавидів свого хазяїна, Шандор Каролі (Наталія Гал).
І томаш Есе йде до трансільванського князя Ференца Ракоці із проханням очолити визвольну боротьбу. Той дає згоду, звільняє Томаша Есе від кріпацтва й дарує йому звання бригадного генерала, звідкіля й назва вистави - “Шалений бригадир”.
Така основна канва вистави, в яку органічно вплітаються сцени кохання Томаша Есе та його дружини Анни (Дора Мовнуш), віщі пророцтва шаманок (Мелінда Орос та Магдолна Ваш), двояке ставлення до подій старости села Торпи (Імре Сабов), звідкіля та з інших навколишніх населених пунктів, зокрема берегівських Вар і самого Берегова бере початок повстання, і вже згадувані танцювальні композиції. Підсилювали враження від побаченого і майстерно виконані пісні танцівниками-аматорами, зокрема відома мелодія “Ми – троянди”.
“Дана вистава – це не історична драма у повному розумінні цього слова,- наголосила на початку прем’єри менеджер-організатор театру Едіна Шін.- Це не сценічний транспарант, який достовірно презентує героїчну визвольну боротьбу Ракоці. Автори назвали виставу вестерном-ораторієм куруців, схожу на фільми Сергіо Леоне про ковбоїв західних штатів Америки чи на стрічки Акіри Куросави про самураїв.”
Актори старались яскраво відтворити ту епоху, коли моральні цінності витіснилися за межі закону, а кодекс честі стояв поза владою. І в ті непрості часи знайшлись герої, які піднялись над усім цим і в боях та побуті демонстрували любов до батьківщини, захищали її незалежність, свободу й права співвітчизників.
“Ці посили актуальні й нині",- акцентував у вступній промові перед виставою голова КМКС Ласло Брензович і бажав артистам яскраво й правдиво відтворити задум автора й режисера, та й загалом успішного виступу.
Гадається, акторам це вдалося, причому блискуче, про що свідчили бурхливі оплески аудиторії, яка аплодувала колективу стоячи, та й розкішні корзини й букети квітів, що дарували акторам шанувальники їх таланту, представники громадськості та угорських дипломатичних установ.
А ті, хто не мав можливості потрапити на прем’єру в понеділок, матимуть змогу переглянути виставу “Шалений бригадир” 17 грудня – в день відкриття в Берегові монументального пам’ятника Ференцу Ракоці на коні.